Я знаю що ви це читаєте

 Вітаю усіх читачів бложика, з вами я, Давид Ісроїлич і поруч зі мною, як завжди, Ребе Моше. ДІ: Шалом, Ребе! Як пережив повний місяць? РМ: Шалом, Ісроїлич. Та не питай. Страшне. Уся отруйна погань так і намагалась вкусити, і це я не кажу про вурдалаків (регоче). Але якось пересЕдів, слава джеку деніелсу. Ще Хелловін пережити і там майже півроку буде тиша. Залізуть усі кусючи і отруйні по своїх норах і будуть зимувати. ДІ: та ну їх нах, яка ж гидота. РМ: це природа, Ісроїлич. Як казав класик - лебідь красівий як лебідь, а абізяна як абізяна (регоче). Хтів щось спитати, давай, не тягни! ДІ: звичайно. Цікавить експертна думка. Чи можна мати сумочку за пару кілобаксів і в той же час курити дешеві контрабасні цигарки, ще й запальничку за три на євро у тій торбі тримати. Є якийсь діагноз? РМ: (регоче одразу). Бачив  я ті фото, сміявсі! Цигарки і запальничку, щоправда, потім порізали, але я сам спец по обрізанню. Мене не надурити. Скажу просто - це звичайні рагулячі понти помножені ...

 Щойно прочитав про Онотолє Тимощука. Задонатив на підтримку окупантів свою футболку і на аукціоні отримав десь 8к баксів. Щоб йому в горлі пір'я поросло. 

Усім шалом, з вами я, Давид Ісроїлович і до нас завітав у гості спеціаліст астролог Ребе Моше. ДІ: Ребе, бокер тов! Можеш пояснити що зараз відбувається у світі? РМ, шалом, Ісроїлич! Так, вимушений визнати, що останні декілька днів відбувається загострення в усіх душевно хворих. ДІ: і в чому причина цього? РМ: все просто, повна фаза місяця - типовий час і активація усього хворого і нечистого. Відьми, різні потвори, зомбі, вурдалаки виходять на полювання (регоче) ДІ: і що нам робити? Як це пережити? РМ: Для початку - не вступати з хворими в контакт. Бо ще покусає і тоді буде на одного вурдалака більше (регоче). Сидіть домів, їжте попкорн, він низькокалорійний, пийте чорну каву і віскарь і чекайте поки нечисть видохнеться. Зрозумій, Ісроїлич, що перемогти її не можна. Тому перетерпіти - єдиний варіант. ДІ: дякую, Ребе, пішов за віскарьом! РМ: завжди радий, запрошуйте частіше! 

.... 

 2042 рік. Кьольн. Будова у гетто районі за тимчасовим парканом. До паркану підходить донька Істоти і, матюкаючись, шарабанить у ворота.  Паааааап! Ты там живой бля??????? На стук з вагончику, шкутильгаючи, виходить Іон. Він дуже постарів і змарнів. Здоров'я сидіти на жердині вже нема, тому він почав працювати охоронцем цілодобово. Раз на тиждень отримуючи харчі і раз на місяць віддаючи гроші. Сьогодні була остання виплата за другу ква-ква, куплену як інвестиція. Іон не знав, що хата давно захоплена окупасами і прибутку не приносить. Я уже бля устала бля ждать свою базу бля. Не слушала бы бля тебя бля пошла бы учиться бля на кулинара - видає монолог донька Істоти. Іон, віддає доньці останню зарплату, знімає зі стіни вагончика залишки від футболочки айсберг і фотографію на якій він стрибає з модельками, і йде на зупинку автобуса.  Вдома його чекає улюблений салат з яєць і майонезу, развлєкалочка на ТНТ і стенд з парфумами. Ну всьоооообля, каже Іон, врємя отдихать! Завтра п...

 Осінь 2042 року. Місце дії - Україна. Ворота буковинської виправної колонії відкриваються зі скрежетом. З них виходить старенький чоловік, він оглядається і починає закривати очі руками від сонця. Ганс - пєтух! Лунає з ледь відкритого вікна будівлі, після чого чутно як зеки регочуть. Ганс проходить метрів 50, сідає на узбіччя дороги, хапається за голову і починає плакати. Пятнадцать лєт блять.....  С конфіскациєй нахуй.....  Ганс дістає свій замацаний записник, листає сторінки, знаходить записані багато років тому телефони. Рука автоматом лізе в кишеню щоб дістати стареньку мобілку, на яку він заробив золотими руками, роблячи піддони у колонії. Щоправда дзвінок він так і не зробив. Ганс розуміє, що зрадників і ватників ніхто не любить.  Істота понуро встає, бере свій клумак і починає рух у бік східного кордону..... Приблизно той самий час, Кирилівка, Запорізька область.  По сільській дорозі, вкритій пилом, їде велосипедист. Видно що він подорожує досить давно, ...

 Місце діє - гора Бабадаг. 2042 рік.  На висоті 2000 метрів над рівнем моря, з чудовим видом на білосніжний пляж Олюденізу і лагуну розташоване невеличке кафе. Більшість його відвідувачів - параглайдери і їх інструктори. Кожні пару хвилин шукач пригод влітає у Турецьке небо і ховається серед нечисленних пухнастих хмар, що завмерли біля вершини. Але серед усіх відвідувачів виділяється один хлопчина явно не спортивного виду. Якщо сказати чесно, то він - ботан. Зріст 160 см, окуляри, тоненькі ноги і руки, черевце що випирає з футболки. Одразу видно що турніка він у житті не бачив ніколи. Уважний читач одразу впізнає Ребе Моше. Він стоїть біля дошки з іменами, які нашкрябали туристи що відпочивали у Олюденізі, і читає вголос: Альож-ка, Бя-ка. Не шукай Іона, його там нема! (регоче) Знайомий низький голос трохи здивував Моше. Моше повертається і бачить Мустафу Їлдирима. Мустафа тисне руку Моше, вони обнімаються як добрі знайомі і йдуть пити турецький чай на веранду. Мустафа Їлдирим ...